Холодне танго думок

А за вікном весна лоскоче вітерцем озера,
Лісами лине тиха пісня гір,
Уся природа стріла нову еру,
Лише душа в полоні зимних мрій.
А за вікном ганяє вітер листя й трави,
Що залишились з осені в дворі,
І на душі вже вкотре осад кави,
У грі життя згубились королі…
Гірчить у серці, стогне біль у голові,
І сили гаснуть з поглядом тверезим,
Нема в душі палітри кольорів,
Хоча вже зеленню укрилися берези.
А за вікном вітрисько грізно розганяє всіх,
Враз опустились низько-низько хмари,
За ними грянув грому перший сміх,
І вмить злилися в танго мокрі пари.

Гогерчак Григорій

До змісту