Інкрустація

Ти пий життя із сонячних долонь,
Заварюй щастя в місячних калюжах,
Нехай в очах твоїх горить святий вогонь,
І він зігріє у самотніх стужах.

Перлинки сміху кидай у траву,
Малюй обличчя кольорами ранку,
Натягуй вітру пружну тятиву,
Збирай зірки у рукави серпанку.

Не відзвучи, немов старий романс,
Не загубись у вічних діалогах.
Лиш замовчи – й почуєш дисонанс
У серці і німих тривогах.

Ти сам на сам із цим життям,
Не трать його на несолодку каву.
Всі поклоняються лиш тим творцям,
Що не жили за почесті і славу.

Тарасенко Анна

До змісту