Наталія Писанка

6

 

 

- Ти не квапся у вирій, кохана,
Зачекай, доки листя не стане,
Бо рудава розсніжена осінь
Так пасує до твого волосся.
- Я втомилася жить без тепла.
Відпусти, бо любов наче грати!
- Повернись, на твій носик кирпатий
Темна цятка зненацька лягла.
Хочеш цятку здмухну в свою жменьку?
- Знаєш, милий, це слід ластовинь.
Не дивуйся, бо часто маленьке
Може стати настільки значним.
- Знаю, люба. Промов хоч два слова!
- Не сумуй у безсонні зимовім,
Може, я повернусь восени…

 

 

До змісту