Пливе паром…

Пливе пором за сизими шибками…
Туман… Шлагбаум… Тиша… Переїзд…
Війнуло раптом смутними думками.
Тремтить душа… Уже немає сліз…
Вікно калічить олов’яний простір,
Колише ніч мереживо вогнів.
Вагон… Купе… Маленький димний отвір…
Окутає туманом тьмяних слів.
Стискає серце металева тиша,
Мовчання б’ється, як гірський кришталь
Проймає шум шовкове полотнище.
Прощання… Потяг… Невідома даль…
Останній погляд душу розтинає
Клинком сталевим, каламутить сум
У океані спокою… Минає
Перон… Шлагбаум… Попелястий шум…

Жовковська Валерія

До змісту