Сузір’ям осені приречена шукать…

Сузір’ям осені приречена шукать
В серпневих досвітках мурашисту вологість.
Позаду літо. Спека. Стрекоти цикад.
Готують ранки суміш кави і тривоги.

Тікають сни, коли дощі ідуть навскіс,
Коктейлем сліз залиті дві моїх півкулі.
І запах моря з розпакованих валіз
Виводить соло у вечірній партитурі.

Завмер пейзаж, як знімок, в погляді крізь скло,
Де пріла ковдра з листя огортає верби.
Бо там, в осіннім Задзеркаллі за вікном,
Я знов дитина, що танцює просто неба.

Наталія Писанка

До змісту