Зітхає ніч

2Зітхає ніч… шепочуться каштани…
В таємних снах тополі заніміли,
І вітер ліг відпочивати…
Та лише я не можу вгамуватись…
В душі моїй печать… Розбите серце…
Неначе ніколи вже не заживе…
Іду лихою долею, я йду у забуття,
Лиш там у мене є надія,
Що душа моя не буде так ридать,
Не буде так страждати, як після
Першого, невдалого кохання,
Яке роздерло мої прекрасні мрії…
Але іду вперед і не збираюсь повертатись,
В житті моєму ще не одна невдача буде,
І ще не одне кохання я повинен пережити.
І тільки віра тримає мене, дає надію,
Віра в ту щасливу мить.

Супрунов Владислав

До змісту